Чого я не знала, поки не народила дитину.
Якими би не були пологи,- складними чи легкими, швидкими чи не дуже, та все-таки найскладніший час у житті молодої мами починається вже після того, як вона з немовлям повертається до дому. Чого я не знала…
До пологів я, як буть – яка жінка, розуміла, що маленька дитина буде багато плакати. Але я не підозрювала, що плакати вона буде майже завжди за винятком, коли їсть і спить. Вже за декілька днів я зрозуміла, що коли Давида береш на руки, він перестає хникати. Тобто, повертаючись до початку, коли він не їсть і не спить, його потрібно тримати на руках! І я це почала робити. Щоб сидіти не просто так я накачала різних пізнавальних шоу, фільмів. І під час тримання на руках дитини переглядала все те, що давно хотіла побачити.
До народження дитини я не знала, що обов’язково з’явиться родичка (а це може бути тьотя, невістка, якась троюрідна сестра), яка буде і вам, і всім оточуючим розповідати, що ви все робити не так, що дитину потрібно пеленати чи не пеленати, обов’язково загартовувати чи не загартовувати, давати воду чи не давати воду. Що сказати,- намагайтеся не пускати таких родичів до свого життя. Дайте їм зрозуміти, що з усіма труднощами справитись самі. Не хвилюйтеся, сильна материнська інтуїція не дасть вам шансу зробити для своєї дитини щось погане!
До народження Давида я не знала, що багато людей, яких я вважала своїми друзями, перестануть цікавитися моїм «декретним життям». Будьте готові і ви до того, що деяких близьких людей проблеми молодої мами цікавить не будуть. Але є і плюс – поручь залишаться лише справжні і вірні друзі.
Після народження Давида я і гадки не мала, на кого можна його залишити на тридцять – сорок хвилин. А все виявилося дуже просто: люблячі няні, які у будь – який час готові побути з Давидом, знайшлись самі. Аннушка – подруга моєї мами, Кузьмич – батько моєї подруги. Вони давно на пенсії (їх онуки вже дорослі) і до Давида ставляться дуже ніжно, як люблячі бабуся і дідусь, у них багато вільного часу і тому вони готові у будь – яку годину прийти на допомогу. Шукайте таких нянь серед своїх знайомих!
До народження Давида я не знала, що серед молодих мам дуже багато депресивних осіб, які весь час скаржаться на свекруху, на чоловіка, на дитину, яка багато плаче і не дає їй виспатися вночі і т.д. Будьте подалі від таких мамаш і спілкуйтеся лише з позитивними жінками, які до усіх життєвих негараздів ставляться з посмішкою і материнство для них - це дійсно велика життєва подія!
До народження Давида я не знала, що існують дитячі центри для маленьких дітей! В один із таких центрів ми пішли займатися, коли нам виповнилося всього три місяці. На таких заняттях батьки навчаються у професійних педагогів і психологів, як правильно розвивати своїх дітей, а діти вперше починають спілкуватися один з одним. Шукайте такі школи у своєму місті і виховуйте вундеркіндів!
До народження Давида я взагалі і думки не мала, що бути в декретній відпустці - це так приємно і цікаво! Маленька дитина - це цілий всесвіт, з якою ти разом починаєш вже по – новому опановувати та пізнавати світ! І потрібно насолоджуватися кожною годиною цього спілкування!
