Виховання щасливої людини
- Олена Шевчук
- 11 окт. 2016 г.
- 2 мин. чтения
Цей пост хотіла написати давно, ще першого вересня, коли діти йдуть до школи і їх життя нагадує «відкриту книгу». Та час для написання знайшовся лише зараз. Хочу говорити про виховання дітей, хоча сама про виховання нічого не знаю…Одного разу ми говорили з моєю подругою про те, як виховувати хлопчиків, щоб вони виросли порядними, чесними, мудрими, сильними людьми. Як все зробити правильно? І прийшли до висновку, що головне - це не «гени батьків», а любов! Якщо дитина буде оточена повагою, любов’ю батьків, то і весь світ буде їй посміхатися!
Моє дитинство – найщасливіший час! Ми з братом у наших батьків, завжди були на першому місці. Ми відпочивали, подорожували лише разом! Лише разом ми ходили на всі театральні та кінопрем’єри. І коли мої однокласники хвилювалися з приводу того, що їм скажуть батьки стосовно їх не дуже добрих оцінок та поведінки, мій мудрий татко, який зараз спостерігає за моїм життям з неба, завжди казав: «Головне, щоб була здорова, а все інше - це дрібниці життя». Батьки нам з братом довіряли, як дорослим, і ми, розуміючи це, не могли їх підвести. Тому добре навчалися, займалися в різних секціях, а батькам довіряли найпотаємніше.
Я з батьками і братом

Я дуже добре пам’ятаю той момент, коли вирішила стати актрисою. Ні мама, ні тато мені не заперечували. Вони давали гроші на курси у театральному училищі Дніпропетровська. І я два рази на тиждень після уроків в школі я їздила туди за акторською наукою. Та коли я не пройшла за конкурсом, мій батько с полегшенням зітхнув. «Може, підеш на кухара навчатися? - з надією в голосі запитав він - дуже добра професія для дівчини». На кухара я не пішла, а вирішила поступати на режисерський факультет теж у Дніпропетровську. Все життя буду пам’ятати, як я там складала іспит з мови та літератури. Чомусь для вступу на режисерське відділення потрібно було писати переказ на оповідання Шолохова «Доля людини». Під час іспиту мої батьки стояли під дверима аудиторії і підслуховували завдання. Коли вони почули, про що потрібно писати, батько пішов до найближчої бібліотеки, записався до читальної зали, взяв збірку оповідань Шолохова, вирвав звідти сторінки «Долі людини» і приніс мені на іспит. Оце і є одним із проявів батьківської любові та поваги. Аналізуючи все це, можу сказати, що потрібно для виховання нашим дітям.
Дітей потрібно любити. Завжди. Любити, незважаючи ні на які «сюрпризи», які вони вам можуть подарувати.
Обов’язково підтримувати і допомагати втілювати у життя їх найбожевільніші мрії та ідеї.
Знати і говорити, що «моя дитина – найкраща, найрозумніша, найкмітливіша». Дитина повинна це чути! Якщо ви її в цьому переконаєте, то тоді по життю у неї не буде перешкод ні в чому! Це буде впевнена в собі людина!
Не повинно бути розділу на дитяче та доросле життя. Ви – одна родина! Разом потрібно читати книжки, дивитися сімейні фільми, разом відпочивати, займатися спортом і звичайно жити життям один – одного.
А головне, будьте завжди поруч щоб розділити зі своєю малечею і хвилини щастя, і хвилини невдач. Але хай щастя і радості буде більше!
Comments